Проєкт реалізовано ГО “Інститут гендерних програм” за підтримки Фонду сприяння демократії Посольства США в Україні

Мета кампанії «Невидимий Батальйон 3.0. Сексуальні домагання у військовій сфері в Україні» – дослідити проблематику сексуальних домагань і запропонувати ефективні рішення для покращення цієї ситуації у військовій сфері, спираючись на західні зразки й досвід країн НАТО, допомогти українському війську запровадити світові стандарти безпеки і протидії сексуальним домаганням. Чинна кампанія актуальна в межах виконання міжнародних зобов’язань України, зокрема реалізації порядку денного програми ООН «Жінки, мир, безпека».

Під час виконання проєкту було реалізовано:

1. Проведено соціологічне дослідження щодо сексуальних домагань у військовій сфері в Україні серед військових, ветеранів/ок і курсантів/ок. Дослідницька команда – Тамара Марценюк, Анна Квіт, Ганна Гриценко та ГО «Юридична Сотня». Текст дослідження за посиланням. 
2. Проведений аналіз чинного законодавства та розроблена низка  рекомендацій для законодавчих змін і механізму протидії сексуальним домаганням.                      
3. Створено  онлайн-курс «Гендерна рівність та протидія сексуальним домаганням у військовій сфері» на найбільшій платформі онлайн-освіти в Україні «Prometheus».
4. Розроблено інформаційні матеріали щодо запобігання та протидії сексуальним домаганням у військовій сфері в Україні.  
5. Почата робота з адвокації  рекомендацій законодавчих змін.
6. Підписано Меморандум з Генеральним Штабом ЗСУ про співпрацю. Наразі представники команди залучені до роботи в робочій групі щодо врегулювання питання реагування, запобігання та протидії проявам дискримінації та сексуальних домагань на робочому місці серед військовослужбовців. 

Тамара Марценюк, к. соц. н., доцентка кафедри соціології Національного університету «Києво-Могилянська академія», гендерна експертка Української гельсінської спілки з прав людини:

«Робота над дослідженням відбувалася з серпня по листопад 2020 року. Традиційно методологія складалася з двох частин: кабінетної та емпіричної. У межах кабінетної частини було проаналізовано низку досліджень, статистичної інформації, різноманітних запитів, зроблено контент-аналіз ЗМІ. Емпірична частина з використанням як кількісних, так і якісних методів включає результати опитування громадської думки, глибинних інтерв’ю, онлайн-опитування.

За результатами опитування громадської думки, яке було здійснено КМІС (результати репрезентативні для населення України), було виявлено, що більшість (56%) опитаних вважають за доцільне робити публічними випадки сексуальних домагань в ЗСУ. Крім того, результати свідчать про брак дискусії на задану тематику у ЗМІ».

Анна Квіт,  незалежна дослідниця, спеціалістка з питань «Жінки, мир, безпека»:

«В межах дослідження «Невидимий батальйон 3.0» було проведено онлайн-опитування серед чоловіків та жінок, які мають досвід військової служби. Ми отримали 165 відповідей, більшість з них від жінок, які зараз служать в ЗСУ. Результати цього опитування вказують на те з якими проявами сексуальних домагань стикаються жінки та чоловіки у військовій сфері, за яких обставин і як вони реагують на такі випадки. Результати цього опитування не дають нам інформації скільки загалом у секторі безпеки і оборони жінок і чоловіків стикаються з сексуальними домаганнями. 

Серед проявів сексуальних домагань і сексуального насильства на робочому місці, які ставалися серед опитаних респондентів та респонденток, понад 60% вказали, що їх розглядали так, що їх це бентежило, показували сексистські чи двозначні матеріали, зазнавали небажаних спроб залучити їх до розмови про секс; 60-ти відсоткам присвистували чи сексуально окликували. Найменш поширені види сексуальних домагань: небажане показування оголених частин тіла, прояви шантажу на сексуальному ґрунті. Більшість опитаних зазначили, що нікому не повідомляли про домагання стосовно них. Найчастіше про це розповідали близьким друзям або членам родини, трошки рідше – колегам. Жоден з опитаних не повідомляв поліцію чи працівників гарячих ліній для постраждалих від насилля. Це свідчить про те, що наявні механізми повідомлення та реагування на випадки сексуальних домагань не є ефективними.

Основні рекомендації:

• удосконалити термінологію, яка стосується сексуальних домагань і гармонізувати її використання у законах України;
• налагодити механізм подання скарг про випадки сексуальних домагань таким чином, щоб це було безпечно для постраждалих, та збирати статистику таких випадків, щоб розуміти масштаб проблеми та її специфіку;
• налагодити механізм реагування на випадки сексуальних домагань;
• налагодити надання професійних послуг постраждалим (психологічних, юридичних, медичних)
• сформувати у суспільстві та серед військових нульову толерантність до насильства та вміння розпізнавати домагання і не допускати».

Вікторія Івасик, координаторка адвокаційно-аналітичного центру ГО «Юридична сотня»:

«На жаль, ми бачимо, що статті, які є у законодавстві, мають загальний характер, і це призводить до того, що на практиці при захисті прав постраждалих, адвокати не можуть довести справу в суді, бо в законах немає конкретики щодо того, що саме є сексуальним домаганням. 

Але зі стратегічних документів у нас є Національний план дій з виконання резолюції Ради Безпеки ООН 1325, там з’явився План щодо убезпечення жінок-військовослужбовиць від випадків сексуальних домагань та дискримінації за ознакою статі. Цей План передбачає ряд заходів, які мають бути виконані до 2025 року, зокрема розробку механізмів та інструкцій, яким чином має надаватись допомога постраждалим або яким чином має працювати той чи той механізм захисту. Наразі, орієнтуючись на дослідження та на Національний план дій,  ми розпочали роботу з розробки  “Інструкції протидії сексуальним домаганням в ЗСУ” спільно з Генеральним штабом  Збройних сил України. 

Наші рекомендації:

• Оновити військові статути, додавши гендерно чутливу термінологію та положення, зокрема положення щодо сексуальних домагань та сексуального насильства.
• Доповнити статті розділу ХІХ КК України, які стосуються насильства на військовій службі, окремою згадкою сексуального насильства та сексуальних домагань у диспозиції кримінально-правових норм.
• Доповнити КУпАП вчиненням домагання (у розумінні ЗУ «Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків»).
• Створити окрему структуру у складі Збройних сил, яка займатиметься виключно питаннями запобігання та виявлення насильства в армії, зокрема й сексуальних домагань. Альтернативним варіантом може бути зовнішній орган, який не підпорядковуватиметься силовим структурам та складатиметься з незалежних експертів, зокрема із залученням представників громадськості».

Ганна Гриценко, незалежна гендерна дослідниця: 

«Розроблений онлайн-курс «Гендерна рівність та протидія сексуальним домаганням у військовій сфері», викладений на платформі Prometheus з середини травня. Ми бачимо, що є запит на краще розуміння, що таке гендерна рівність і гендерна нерівність, які міжнародні зобов’язання на тему гендеру має держава Україна, що таке сексуальні домагання і де межа між ними та прийнятною поведінкою, як ця проблема вирішується в інших арміях світу. За місяць курс має 395 зареєстрованих учасниць та учасників, 122 учасниць та учасників завершили курс.

Тривалість курсу – 60 хвилин лекцій та додаткові завдання. Розрахований на всіх, зацікавлених у темі забезпечення гендерної рівності у військовій сфері. Рівень складності – базовий.

Ще одним з результатів проєкту є розробка інформаційних матеріалів. Макети будуть доступні онлайн. Друковані версії передамо разом з друкованими дослідженнями для розповсюдження на військові частини.

Спеціально для проєкту Клеопатра Анферова зробила фотопроєкт. Частина фото увійшла ілюстраціями до дослідження. Весь візуальний матеріал буде доступним на сайті».

Вікторія Арнаутова, радниця Головнокомандувача Збройних Сил України з гендерних питань: 

«Наша новітня історія з 2014 року показала нам, що   об’єднання громадського сектору та військового зробили наше військо сильнішим і професійнішим. Тим паче, коли ми говоримо про впровадження політики гендерної рівності у секторі безпеки та оборони, ми розуміємо, що більшість гендерних експертів\ток, дослідниць зосереджені у  громадському секторі, досвід та знання яких   ми дуже потребуємо.  Із вашого соціологічного дослідження ми зрозуміли, що Збройні Сили України не подолають проблеми гендерної нерівності, сексуальних домагань самотужки, бо, на жаль,  оборонний сектор не має ні такого експертного потенціалу –  гендерних спеціалістів, ні  фінансування на дослідження. 

Нашу співпрацю я вважаю найвищим пілотажем,  коли громадськість не тільки проводить дослідження, не тільки виписує свої рекомендації для сектору безпеки та оборони, але готова далі працювати для впровадження ефективних механізмів вирішення проблеми. 

Я щиро дякую представницям та експерткам представницям та експерткам громадських організацій: «Інститут гендерних програм»,  «Юридична Сотня»,  «Жіночий Ветеранський Рух», що  приєдналися до спільної розробки механізму щодо запобігання і протидії сексуальним домаганням у Збройних Силах України. Ми вже підписали Меморандум про співпрацю з ГО «Інститут гендерних програм» та активно працюємо у робочих групах.  Сподіваюсь, що ми зможемо також розробити  законопроєкти щодо певних законодавчих змін, бо без них не зможе запрацювати наш внутрішній військовий механізм реагування. 

Серед завдань мережі радників з гендерних питань у ЗСУ сьогодні є, а це близько 80 осіб,  пройти онлайн-курс «Гендерна рівність та протидія сексуальним домаганням у військовій сфері» в режимі самоосвіти та підвищення кваліфікації. 

Я вірю, що разом ми зможемо зробити нашу армію безпечнішою та професійнишою».

Анна Брицька, адвокатка, керуюча партнерка АО «ПРОВЕ»:

«У своїй практиці, як і видно у  вашому дослідженні, я зтикаюсь з тим, що жінки і чоловіки ставляться по різному, щодо публічного розголосу фактів сексаульних домагань. Чоловіки не хочуть публічного говорити на цю тему.

Ось у позові Іваніва на Валерію Сікал щодо захисту його честі та гідності є тільки двоє свідків-чоловіків, які погодились говорити про сексиську поведінку Іваніва щодо жінок! Всі інші знають про його огидну поведінку, але говорять про це лише за залом суду. Отже, виходить, що  загальне толерування зневажливого ставлення до жінок, призводить до того, що надалі замовчуються факти сексуальних домагань. Маленька біда робить велику.  

Тому я вважаю, що дуже важлива освітня складова у цій проблематиці, навіть більше, всі мають в  обов’язковому порядку пройти такі курси, бо на жаль, більшість не розуміють що деякі їх дії є принизливими, небезпечними та протиправними. 

Що стосується окремої кримінальної відповідальності за сексуальні домагання для  військовослужбовців,  я вважаю, що не має бути якихось окремих статей між військовими і цивільними. У нас є стаття 153 ККУ,  в якій чітко прописано, що таке сексуальне насильство. На жаль,  по факту цю статтю не застосовують, тому що вона важча і там тяжкіші міри покарання. Виходить, що суди, суспільство, не готові жорстко карати за сексуальні домагання і за сексуальне насильство. Простіше застосувати ст. 154 ККУ,  в якій немає нічого конкретного, немає поняття “примушування до вступу в статевий зв’язок”, і в результаті ми маємо справи, які ніяк не можуть дійти до суду.  Я знаю, що ми з Валерією виграємо цю справу у Європейському суді з прав людини, але дуже би хотілось, щоб справедливість та захист ми могли б отримати у себе в Україні». 

Марина Лазаренко, координаторка проєкту «Невидимий батальйон 3.0. Сексуальні домагання у військовій сфері в Україні», виконавча директорка ГО «Інститут гендерних програм»:

 «В першу чергу хочу подякувати всім, хто долучився до заходу за підтримку. Дякую команді за продуктивну та якісну роботу протягом року. Дякую всім, хто допомагав, консультував та долучався до дослідження, підготовки курсу та інших видів нашої діяльності. Окремо дякую за довіру та підтримку Фонду сприяння демократії Посольства США в Україні. Особливу подяку хочу висловити сміливим жінкам Валерії Сікал та Ользі Деркач, які публічно заявили про сексуальні домагання на робочому місці і ведуть боротьбу не тільки за свою честь, але і за тих, хто поки не може говорити в голос. 

Ми продовжуємо роботу над адвокаційною та інформаційною кампаніями. Зараз дуже важливо формувати культуру нульової толерантності до будь-яких проявів насильства. Готуємо запуск груп підтримки для постраждалих від сексуальних домагань та сексуального насильства. 

За результатами соціологічного дослідження підтверджено відсутність дієвих механізмів для підтримки постраждалих від сексуальних домагань та механізмів запобігання та протидії. Вони зараз розробляються, над цим працюють в робочих групах. Після аналізу міжнародного досвіду та основних факторів, через які наявні гарячі лінії для військових не є ефективними, з’явилася ідея щодо розробки чат-боту. Він може стати ефективною першою ланкою підтримки та інформування для постраждалих від сексуальних домагань та сексуального насильства. Людина, що ним буде користуватися, зможе абсолютно анонімно отримати психологічну, юридичну, медичну та інформаційну підтримку. Для нас дуже важливо, щоб цей інструмент був якісним і доступним для всіх. 

Ми вже почали розробку цього інструменту допомоги в межах проєкту «Civic tech – інструмент якісної взаємодії», що виконується Фондом Східна Європа за фінансової підтримки Європейського Союзу. Над цим проєктом ми працюємо в партнерстві з проєктом «Ветераніус», який надає якісну ІТ-освіту ветеранам та ветеранкам.

Чат-бот розробляється для наших військовослужбовців та військовослужбовиць, але може бути масштабованим надалі і для інших сфер. Бо з сексуальними домаганнями стикаються люди незалежно від статі, гендеру, віку та сфери діяльності. І тут важливим є освітня складова та інформування, задля формування культури професійних стосунків в Україні, в яких немає місця порушенням особистих кордонів людини. Зміни починаються з кожного з нас.

Кожен з нас робить маленькі кроки, але разом ми зможемо більше! Запрошуємо до співпраці та партнерства!».

Разом захистимо свої кордони – як державні,  так і особисті!

Проєкт здійснено ГО «Інститут гендерних програм» в межах адвокаційної  кампанії «Невидимий батальйон 3.0. Сексуальні домагання у військовій сфері в Україні» за підтримки  Фонду сприяння демократії Посольства США в Україні.  

Погляди авторок не обов’язково збігаються з офіційною позицією уряду США./Supported by the Democracy Commission Small Grants Program of the U.S. Embassy to Ukraine. The views of the authors do not necessarily reflect the official position of the U.S. Government .