Віктор — ветеран російсько-української війни, громадський активіст, відкритий гей та голова об’єднання «Українські ЛГБТ-військові за рівні права». Просто зараз він разом з командою працює над розробкою додаткової гілки Додатка для протидії сексуальному насиллю, який Інститут гендерних програм створив у співпраці з проєктом Veteranius. Загалом чат-бот покликаний надавати анонімну допомогу постраждалим від сексуальних домагань у збройних формуваннях, проте ця гілка буде направлена саме на допомогу ЛГБТ-військовим, які зазнали цькування чи насилля. Детальніше про цю ініціативу, особистий досвід Віктора та його бачення проблеми сексуальних домагань та дискримінації в армії — у нашому матеріалі.

Як ви вважаєте, чому сексуальне насилля та домагання досі розповсюджені в суспільстві?

Сексуальне насилля, домагання, так само як і дискримінація за ознаками природної інакшості, є спадком тоталітарного минулого, а також — спадком патріархального суспільного ладу, коли за важких умов праці, важких умов життя, виживання, кар’єрної суперконкурентної боротьби, перемагав той, у кого була фізична домінантна перевага. 

Сьогодні ж такий статус кво намагаються зберегти люди, які справді мають фізичні переваги, та бажають отримувати блага, не рахуючись з правилами, що їх вони можуть оминути завдяки своєму фізичному чи токсичному супремасизмові. 

Найвигідніший і найбільш «виграшний» спосіб показати свою домінацію в колективі — принизити фізично слабшу людину, або ж таку, яка перебуває у абсолютній меншості.

Потерпілими такого самоствердження в колективі перед іншими найчастіше стають дівчата, жінки, геї, трансгендерні люди, або ж просто фізично менш розвинуті хлопці чи чоловіки, а також представники етнічних меншин (в Україні найчастіше ромської, єврейської та молдавської національностей). 

Дискримінація та цькування також часто відбувається зграєю. У зграї людина може, навіть не маючи фізичної переваги перед кимось, отримати кількісну перевагу та зацькувати навіть сильну особистість, яка відстоює якусь непопулярну, невигідну загалу, чесну позицію. Яскравим прикладом такого цькування із застосуванням фізичного насилля, психічного знищення особистості, є дідівщина. І хоч вона з кожним роком втрачає первісну жорстокість, яку мала за доби Радянського Союзу, вона багато у чому таки вціліла та переходить в інакші форми, зберігаючи позастатутне право фізичної сили та сили зграї над правом особистості та її розвитку, а що найшкідливіше, говорячи про сучасну українську армію, — над командною грою. 

Оскільки дідівщина коренями походить зі світу місць позбавлення волі та імітує їхню субкультуру та ієрархічність, в армійській культурі сучасного війська досі можна зустріти сильну гомофобію: притаманну тюремній культурі лексику, ритуали та відповідні приниження й погрози анальним зґвалтуванням. Чимала доля неформального армійського жаргону, гумору, стосується саме алюзій на анальне зґвалтування підлеглих чи тих, хто прослужив менший час. Також в сучасній армії можна побачити феномен  лідерства не за ефективністю виконання своїх обов’язків, кращості у досягненні та якості виконання поставлених завдань, а за уміння принизити слабшого.

Щодо сексуального насилля — воно трапляється через застарілий армійський лад на прусський манір: закритість військового колективу, відсутність вихідних днів з виходами у місто для строковиків, переривання вихідного дня нарядами тощо, коли молодий чоловік не може мати здорового сексуального життя. Також сексуальні домагання присутні тоді, коли чоловік вважає своє перебування в армії більш виправданим, ніж перебування жінки, що породжує дискримінацію з подальшим сексуальним домаганням на кшталт: “ти ж тільки за цим сюди і прийшла”. Говорячи про представників командування — командири-чоловіки користуються своєю посадовою вищістю та субординацією для домагань до нижчих за рангом бійчинь чи працівниць штабів, медичних пунктів тощо.

Також слід згадати і про так звані “виправні зґвалтування”, коли дівчина-лесбійка, яка зробила камінг-аут побратимам, стає жертвою спроб “виправного” зґвалтування з метою змінити її природну гомосексуальну орієнтацію на гетеросексуальну. 

Останнє, про що хотілося б згадати, але від того не менш важливе за попередні пункти – це неефективність та застарілість армійських стандартів, коли замість якісних навчань, вишколів, військовим дають непритаманні їм завдання, що принижують їхню професію, як то: господарські роботи, імітація навчань, тощо. Це породжує величезне поле для зневаги військового як особистості, з подальшим приниженням його та її гідності. Бійчиня, яка замість автомата тримає в руках мітлу, стає суб’єктом зневажливого ставлення та домагань. Відсутність престижу професії принижує і гідність людини.  

Додайте також неефективність інституту заступників командирів по морально-психологічному стану, відсутність психологів, які можуть якісно надавати допомогу та мають високий рівень професійної етики; присутність шкідницького інституту капеланства, який є рупором пропаганди дискримінації за статевою, сексуальною, релігійною ознаками у світському інституті армії світської держави із світськими законами. 

Що може зробити суспільство та держава для протидії сексуальному насиллю та домаганням?

Суспільство та держава має залучати громадський сектор для співпраці з державними інститутами, такими як армія у нашому випадку. Просвіта рядового та сержантського складу, освіта командирського, могли б суттєво поліпшити ситуацію. 

Імплементація необхідного законодавства, такого як закон 5488 (передбачає зміни до кодексів України щодо боротьби з проявами дискримінації), також могла би суттєво допомогти викорінити явище дискримінації. 

Говорячи про сексуальні домагання, тут важливий фактор можливості анонімного звернення потерпілої чи потерпілого, адже сексуальне насилля трапляється там, де злочинець знає, що його жертва боятиметься протидіяти законними шляхами. 

Анонімність, захист потерпілої/го, в контексті армії — швидка можливість переведення у інший підрозділ та швидке усунення від виконання службових обов’язків підозрюваного у скоєнні харасменту могли б суттєво покращити становище. 

Що ви можете сказати стосовно сексуального насилля та домагань в армії, направлених на чоловіків? Чи стикалися особисто ви з проявами такої поведінки?

Щодо такого насилля — я стикався лише з погрозами зґвалтувань, які отримував після свого камінг-ауту. Мені пощастило, що я зробив камінг-аут після демобілізації і людина, яка мені погрожувала, не перебувала зі мною у одному підрозділі. Це був чоловік з кримінальною історією рецидивіста. Він телефонував мені, називав жіночим іменем і погрожував зґвалтуванням. 

Приблизно те ж саме робив мій колишній командир роти, котрий до приходу у наш підрозділ НГУ працював у правоохоронних органах. Він застосовував до мене точнісінько такий же кримінально-тюремний патерн. 

Також нерідко зустрічаються погрози анального чи орального зґвалтування чоловіка шляхом здійснення тортур та принижень, які є ритуалами кримінальної субкультури. Наприклад, “посадити на пляшку”, а також “обісцяти”, провести статевим органом по губах тощо. Таким чином принижується та руйнується честь та гідність військовослужбовця. 

Як ви дізналися про «Додаток для протидії сексуальному насиллю» та чому зацікавилися цим проєктом? Що можете сказати загалом про цю ініціативу?

Про додаток наша організація дізналась через колегу, що працювала в команді його створення — Вероніку Ліміну. Вона відкрита лесбійка, госпітальєрка. Через свою відкритість неодноразово ставала об’єктом цькувань, кібербулінгу, упередженого ставлення. До нашої організації “Українські військові ЛГБТ за рівні права” вона приєдналася для того, щоб разом змінювати наше суспільство на більш толерантне, інклюзивне, на суспільство рівних прав та можливостей – суспільство гідності. Робота над гілкою для ЛГБТ-військових у чат-боті є продовженням нашої праці над прогресивними змінами у країні, на які ми узяли курс під час Революції Гідності. 

Додаток про протидію сексуальному насиллю важливий тим, що він допомагатиме сотням тисяч працівників найбільшого державного роботодавця країни – армії. Сотні тисяч військових матимуть можливість абсолютно безкоштовно отримати необхідну юридичну та психологічну підтримку у важких життєвих ситуаціях, там, де держава не встигає бути ефективною та швидко реагувати. 

Таким чином ця ініціатива, започаткована громадянським суспільством, бере на себе початок важкої роботи, результатом якої буде не лише допомога громадянам, а й виявлення проблем у структурі армії для подальшого їхнього усунення. Чат-бот допоможе також пропрацювати точки болю, щоб системно їх зцілити. А ще — ця ініціатива підніме рівень юридичної, психологічної та емоційної грамотності військовослужбовців та військовослужбовиць.

Ви зараз працюєте над розробкою додаткової гілки чат-боту для ЛГБТ-військових, будь ласка, розкажіть про це детальніше.

Гілка для ЛГБТ-військових — це потреба сучасності та сучасної армії, що захищає вільну та демократичну країну. 

Як відомо, ЛГБТ-спільнота завжди була представлена у військових формуваннях в усі часи та в усіх країнах світу. Ось тільки в демократичних країнах, на відміну від тираній, ЛГБТ-люди можуть рівноправно служити пліч-о-пліч з гетеросексуальними побратимами та посестрами, бути при цьому відкритими, вільно розвиваючи ефективність військових навичок, командної роботи, втілюючи набуті у військових ВНЗ знання, чи проходячи строкову службу, не піддаючись деструктивній дискримінації. Адже дискримінація – це в першу чергу те, що знижує боєздатність армії, принижує гідність людини, суперечить Присязі українського військового та цінностям, записаним у Конституції нашої країни. 

Варто також згадати і ті чисельні випадки в історії світових воєн, коли офіцери-гомосексуали, які через ворожість товаришів по службі, гомофобних законів, криміналізації гомосексуальності, піддавались шантажу викриття з боку ворожих спецслужб, таким чином постачаючи їм секретні дані, як у відомому історичному випадку, який трапився під час Першої світової війни з німецьким полковником Альфредом Редлем, якого шантажували росіяни, вивідуючи дані, що змінили хід цілих воєнних кампаній. І все через те, що полковник не міг бути відкритим геєм у країні, якій присвятив життя і боявся тюремного ув’язнення та ганьби від своїх же співвітчизників через природу, яку неможливо змінити та виправити. 

Також слід згадати і про досвід американської армії, у якій трансгендерних військових припинили звільняти з посад лише через їхню природу, порахувавши, скільки держава інвестувала коштів, часу та ресурсів у освіту, вишкіл кожного такого бійця і скільки втрачає бюджет, звільняючи такого військового. Натомість армія США дійшла висновку, що значно дешевше оплачувати таким військовим гендерний перехід, що позбавляє їх дисфорії та дозволяє далі продовжувати бути корисними своїй батьківщині. 

Наразі українська армія проходить непростий етап трансформацій, ще й під час війни. Багато питань ця величезна структура не в змозі вирішити швидко і без сторонньої допомоги. Для цього необхідно залучати громадянське суспільство, яке могло б узяти на себе частину відповідальності та контролю за трансформаціями, щоб оперативніше вдосконалювати ЗСУ та НГУ, підвищуючи таким чином їхні стандарти та боєздатність.

Впроваджуючи високі стандарти взаємин між українськими військовими, армія може стати взірцем для усього цивільного населення, стати в авангарді демократичних змін та вкотре довести нашим західним партнерам вірність цінностям, за які ми воюємо на сході нашої країни проти російської окупації та тиранії. 

Ця гілка чат-боту є одним невеликим, але першим, безпрецедентним кроком співпраці ЛГБТ+ сегменту громадянського суспільства з офіційною структурою українського війська. ЛГБТ+ люди довели, що вони захищають країну на фронті, тож наразі критично важливо надати таким людям необхідний рівень безпеки, інклюзії, що поліпшить структуру в цілому. 

ЛГБТ-гілка чат-боту передбачає юридичний та психологічний супроводи бійців та бійчинь, надання допомоги та необхідних контактів, анонімної служби підтримки, зв’язку з громадськими організаціями. 

Перед її розробленням ми плануємо випрацювати матрицю чат-боту, провівши соціологічне дослідження, вивчивши потреби, запити та болючі точки армійської системи для того, щоб започаткувати необхідні зміни.

ЛГБТ-гілка чат-боту пропонуватиме допомогу у випадках:

– дискримінації,

– гомофобного, трансфобного, біфобного цькування та погроз,

– сексуальних домагань, спроб “виправних зґвалтувань”,

– порнопомсти, шантажу особистими даними, приниження честі та гідності через сексуальну орієнтацію тощо.

А також:

– допоможе знизити рівень ризиків скоєння суїцидів чи нанесення ушкоджень навколишнім,

– надаватиме інформаційну підтримку та необхідні контакти як ЛГБТ+ так і гетеросексуальним військовим для запобігання зараження ВІЛ, інфікування гепатитами тощо,

– надаватиме допомогу гетеросексуальним військовим, які піддавались домаганням зі сторони військовослужбовців/иць своєї статі.

Над зібраними даними працюватимуть юристи та психологи. Саму гілку імплементуватиме IT команда проєкту Veteranius, яка об’єднує ветеранів — учасників бойових дій. Розробники попередньо пройдуть необхідні консультації з питань ЛГБТ+ теми, як і кожен член команди, котрий працюватиме над створенням чат-боту. 

Ми сподіваємося, що у майбутньому цей доробок не лише поліпшить українську армію, а й допоможе їй ділитися досвідом з арміями світу, які проходитимуть  демократичні трансформації та потребуватимуть нашого досвіду.

Фото: Pit Buehler